Звучи, рідна мово!

Слова росли із ґрунту, мов жита.

Добірним зерном колосилась мова.

Вона як хліб. Вона мені свята.

І кров’ю предків тяжко пурпурова.

                                            Ліна Костенко

     Мова – це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Це духовний скарб нації. Українська мова – одна з найбагатших мов світу. Вона, мов неповторний самоцвіт, виграє барвами веселки, має своє звучання, свою вагомість, свою красу. Нею написані невмирущі твори Г.Сковороди, І.Котляревського, Т.Шевченка, Л.Українки, П.Мирного, І.Франка, Л.Костенко, В.Симоненка та багатьох інших видатних українців. Кожен з них вніс у розвиток мови частинку своєї душі. Отже, нам є чим пишатися і  кого наслідувати. Ми повинні шанувати і любити рідну мову, піклуватися про неї, захищати, розкривати для себе її велич й могутню силу, щоб зберегти її в усій красі для себе й наступних поколінь.

    21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Свято започаткували у листопаді 1999 року на сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі з метою підтримки мови, як ознаки культурної приналежності особи. В Україні це свято відзначають з 2002 року.

       З нагоди свята у читальному  залі нашої бібліотеки відбулися поетичні онлайн-читання «Одягни свою мову в красиві слова…». Біля книжкової виставки «21 лютого – Міжнародний день рідної мови» юні користувачі філії Софія Ключик, Владислав Налиснік, Яна Тиха читали вірші про рідну мову, розкрили барвистий світ українського слова, його велич та силу.