Благословенне слово "Мати"

      Мама… Рідна і прекрасна, оспівана поетами, увінчана художниками… Якби ми зібрали  всі слова на землі, то їх би не вистачило для того, щоб подякувати Вам за безмежну любов, турботу, ніжність, терпіння, підтримку та безцінні поради.

   Щороку у другу неділю травня в Україні відзначають сонцесяйне, заквітчане і дуже щире свято  – Свято Матері. Приходить воно до нас, коли сонце своїм промінням зігріває весняну землю, коли природа оживає і дарує свої неповторні барви. Все це нагадує, що настав час привітати найдорожчу людину у світі – матусю.

   З нагоди цього зворушливого свята працівники нашої книгозбірні  організували поетичний зорепад авторів «Для Вас, любі матусі!», які оспівували красу материнства у своїх віршах. Серед них Ліна Костенко, Василь Симоненко, Олександр Олесь, Борис Олійник, Дмитро Павличко  та інші.

    Пропонуємо Вашій увазі  декілька із них:

Костенко Л.

Мати

Вона була красуня з Катеринівки.

Було у неї п'ятеро вже вас.

Купляла вам гостинчика за гривеник,

топила піч і поралась гаразд.

Ходила в церкву, звісно, як годиться.

Галдущики сушила на тину.

Така була хороша молодиця

і мала мрію гарну і чудну.

У ті часи, страшні, аж волохаті,

коли в степах там хто не воював, -

от їй хотілось, щоб у неї в хаті

на стелі небо хтось намалював.

Вона не чула зроду про Растреллі.

Вона ходила в степ на буряки.

А от якби не сволок, а на стелі -

щоб тільки небо, небо і зірки.

Уранці глянеш - хочеться літати.

Вночі заснеш у мужа на плечі.

Де б маляра такого напитати?

Навколо ж орачі та сіячі.

Уваживши ту мрію дивовижну,

приходив небо малювать шуряк.

Вона сказала: - Перестань, бо вижену.

У тебе, - каже, - небо, як сіряк.

Якийсь художник у роки голодні

зробити небо взявся за харчі.

Були у нього пензлі боговгодні,

став на осліп, одсунув рогачі.

У нього й хмари вигинались зміями,

уже почав і сонце пломінке.

Вона сказала: - Ні, ви не зумієте.

Злізайте, - каже. - Небо не таке.

Вона тим небоа у тій хаті марила!

Вона така була ще молода!

Та якось так - то не знайшлося маляра.

Все якось так - то горе, то біда.

І вицвітали писані тарелі,

і плакав батько, і пливли роки, -

коли над нею не було вже стелі,

а тільки небо, небо і зірки...

* * *

Симоненко В.

Матері

В хаті сонячній промінь косо
На долівку ляга з вікна...
Твої чорні шовкові коси
Припорошила вже сивина.
Легкі зморшки обличчя вкрили -
Це життя трудового плід.
Але в кожному русі - сила,
В очах юності видно слід.
Я таку тебе завжди бачу,
Образ в серці такий несу -
Материнську любов гарячу
І твоєї душі красу.
Я хотів би, як ти, прожити,
Щоб не тліти, а завжди горіть,
Щоб уміти, як ти, любити,
Ненавидіть, як ти, уміть.

* * *

Олесь О.

Моїй матері

Приснилося, що я вернувсь додому.

Іду, дивлюсь: мій край, моя земля,

Сміються в сонці золотому

Річки, і села, і поля.

Ось-ось прийду до хатоньки моєї,

Де мати жде мене й не жде,

Я скрикну «Матінко!» до неї,

Вона на груди упаде.

І будуть литись теплих сліз потоки

І в них бринітимуть слова:

«Я ждала, ждала цілі роки

І в'яла, сохла, як трава…»

Іду зеленою межею,

Кругом хвилюються жита,

І в'ється щастя над душею -

І на плечі нема хреста…

Прокинувсь в морі раювання

І все збагнув, і похолов…

Іду дорогою вигнання,

І по сліду моєму - кров.

* * *

Олійник Б.

Сива ластівка

Мамо, вечір догоря,

Вигляда тебе роса,

Тільки ж ти, немов зоря,

Даленієш в небеса,

Даленієш, як за віями сльоза.

Ти від лютої зими

Затуляла нас крильми,

Прихилялася

Теплим леготом.

Задивлялася білим лебедем,

Дивом-казкою

За  віконечком, -

Сива ластівко,

Сиве сонечко.

Сад вишневий на порі,

Повернулись журавлі.

А мені, як до зорі,

Долітати на крилі

Все до тебе, як до вічної зорі.

Там, де ти колись ішла,

Тиха стежка зацвіла

Вечоровою матіолою,

Житом-долею світанковою.

Дивом-казкою,

Юним соняхом,  -

Сива ластівко,

Сиве сонечко...

     Детальніше ознайомитися із поезією чудових авторів Ви зможете відвідавши нашу бібліотеку після закінчення карантину! Чекаємо  на Вас !

Найдобріші, найкращі, найрідніші наші неньки! Зі святом Вас! 

Дякуємо за те, що Ви є, пишаємось Вами, вибачаємось за тисячі недоспаних ночей. Нехай Ваше здоров’я буде міцніше граніту, а серце дитячою вдячністю буде зігріте. Довголіття і любові Вам, родинного затишку та благополуччя, радості від дітей, внуків та чоловіків!