Цінуй життя – зупини СНІД!

     1 грудня вся світова спільнота відзначала Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Це підступне захворювання щороку забирає тисячі, якщо не мільйони життів по всьому світу. На жаль,  не оминуло воно і нашу країну. Сьогодні  Україна  займає  перше місце в Європі за швидкістю розповсюдження ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД.  Хвороба прогресує, стираючи соціальні і вікові кордони.

    ВІЛ/СНІД – це проблема, яка стосується кожного. І тому, ми повинні запам’ятати, що єдина зброя проти цієї глобальної епідемії – це знання  і  власна обережність. Відповідальність за попередження ВІЛ-інфікування покладається на кожного з нас. Адже, лише разом, спільними зусиллями ми здатні вплинути на загрозу епідемії ВІЛ/СНІД в Україні.

Щоб не плакали душі голодні, свічку пам'яті ти запали...

Історія нас горем вчить,

Щоб не забулось незабутнє.

Бо там, де пам’ять не мовчить,

Там щастям повниться майбутнє.

Щоб у ранки теплі, й холодні

Не ішли шикуватись хрести,

Щоб не плакали душі голодні,

Свічку-пам’ять свою запали.

                                  Н. Погребняк

     В історії бурхливого ХХ-го століття Голодомор 1932-1933 рр. в Україні посідає особливе місце, це – велетенська трагедія українського народу. Масове фізичне  винищення хліборобів штучним голодом  було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти українців як нації.

          Щорічно національний пам’ятний день в Україні відзначають у четверту суботу листопада. Традиційно в цей день з настанням темряви засвічуємо і ставимо свічку на підвіконня. Цей вогник символізує нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників.

Вільні творити майбутнє

    21 листопада Україна відзначила День Гідності та Свободи. Його встановлено на честь початку двох знаменних і доленосних подій у новітній українській історії: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.

    Саме в цей день шість років тому розпочалась Революція Гідності українців, які з честю  відстоювали ідеали свободи і демократії, національні інтереси  нашої держави  та її європейський вибір. 

     З нагоди цієї знаменної дати у  книгозбірні було організовано виставку-вшанування «Переведіть серця через Майдан». Впродовж тижня наші користувачі мали нагоду познайомитися з представленими виданнями, котрі  змусили  читачів замислитися над тим, якою ціною здобуто свободу на новий шанс для України стати справжньою європейською державою.

Ти наше диво калинове, кохана українська мова!

День української писемності та мови — це державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. Його встановлено указом Президента України 6 листопада 1997 року на підтримку ініціативи громадських організацій і приурочено до дня вшанування пам’яті преподобного Нестора-Літописця – монаха Києво-Печерського монастиря, першого давньоруського письменника і літописця.

14 жовтня - свято сміливості, мужності та героїзму

14 жовтня – день багатий на свята. Цього осіннього дня відзначають Покрову Пресвятої  Богородиці,  День Захисника України, День українського козацтва  та створення  Української  Повстанської Армії. Ця дата символізує нерозривний зв’язок між духовними цінностями та військовими традиціями українського народу.  У цей день вшановують усіх захисників, які боронили українські землі впродовж століть та з честю  виконують свій обов’язок  й сьогодні.

ЄДИНА! ВІЛЬНА! НЕПОДІЛЬНА!

Це моя Україна!
Квітне в полі калина,
Зеленіє ліщина, 
Степом котиться пісні моєї луна...
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що, як тато і мама, у мене навіки одна.

     Дата проголошення Незалежності України стала поворотною віхою в історії розвитку Української держави і могутнім стимулом для плідної, натхненної праці заради миру і добробуту. За роки Незалежності нам вдалося подолати труднощі становлення  демократії держави. І навіть у настільки нелегкий період економічного спаду наш народ вносить гідний внесок у розвиток  всієї України. День Незалежності України для нас є святом єднання, переоцінки наших ідеалів і орієнтирів розвитку державності і зміцнення стабільності.

       У серцях народу України серпнева блакить неба і жовтогарячий зерновий лан зливаються барвами української державності в символ свободи та праці. Творення історії Батьківщини,її сьогодення і майбутнього- обов'язок кожного з нас, усього народу.                                        

Марія Заньковецька: легенда української сцени

«Вогнем, жагою, пориванням

Вона серця палила всім;

Страждання граючи, стражданням

Сама була вона живим.

І руки Чехова й Толстого

Благословляли їй дорогу,

І Мирний голову клонив

Благоговійно перед нею,

І Лисенко її любив

Співучо-ніжною душею…»

                    Максим Рильський

Справжньою окрасою національної сцени і зіркою театрального простору  на зламі XIX-XX ст. стала Марія Заньковецька. Вона увійшла в історію театру як видатна українська трагедійна актриса і саме їй вдалось, у створюваних сценічних образах, стати справжнім символом української жінки. У зеніті слави перед актрисою схиляли голови видатні мужі, їй пропонували «золоті гори», запрошуючи перейти на російську сцену. Вона ж лишилася вірною українській сцені, віддавши їй до кінця своє чудове мистецтво і талант.

Історія життя Марії Заньковецької – це історія любові. Любові - до Миколи Садовського,  до мистецтва і до України. Про цікаві, і не всім відомі сторінки біографії чудової жінки та успішної актриси з великою українською душею, Марії Заньковецької,  розповідається у радіожурналі «Заручена зі сценою», який підготували  працівники нашої книгозбірні з нагоди 165-ї річниці від дня її народження.