Тамара Опанасівна Коломієць народилася в місті
Корсунь-Шевченківський на Черкащині. Мати багато працювала, тому вихованням
дівчинки займалася бабуся. Тамара виросла «у пелені бабусі Ганни», яка була в
міру релігійною, керувалася здоровим глуздом і прислухалася до народної
мудрості. Ці риси характеру вона передала внучці. Неписьменна баба Ганна знала
напам'ять майже весь «Кобзар» і часто його цитувала.
Мама дівчинки працювала лікарем, але Тамарі ця професія була
не зовсім зрозуміла: лікарня, амбулаторія, виклик, знову лікарня. Дідуся і
татка, на жаль, уже в ранньому дитинстві у дівчинки не було: дідуся забрала
громадянська, а татка — Друга світова війна. Але був ще маленький братик, якому
доводилося власноручно майструвати вітрячки, літачки та кораблики.
Тамара Опанасівна належить до покоління, дитинство якого
було перерване війною. Ще до війни дівчинка вміла читати. А потім усі
підручники замінив «Кобзар» та бабусині козацькі й чумацькі сумовиті пісні,
казки, загадки, лічилки, яких вона знала безліч. У дитинстві дівчинка надавала
перевагу хлопчачій компанії і гралася виключно з хлопчаками. У шкільні роки
мріяла стати лікарем, бо дитяче серце ще довго залишалося чутливим до ран
війни. Якщо у школі задавали писати твір на вільну тему, то Тамарі легше було
висловлюватись у віршованій формі. А коли в пам'яті народжувався якийсь рядок,
то він, як правило, мав бути останнім і на нього «треба було вийти».
Перша збірка лірики Тамари Коломієць -— «Проліски» (1956) —
з'явилася друком, коли авторка — студентка факультету журналістики Київського
університету — мала 21 рік. Тоді ж молоду поетесу прийняли до Спілки
письменників. На початку творчого шляху її помітив і благословив напутнім
словом М. Рильський. Першим редактором був М. Стельмах. Із більшими чи меншими
перервами звідтоді вийшло 10 книжок лірики, зокрема «Осіння борозна» (1981),
«Багаття на межі» (1984) та «Дорога в листопад» (1990).
А потім — 15 років — не мовчання поетеси, а невидавання її
книжок. Були лише добірки в періодиці — газетах «Вечірній Київ», «Хрещатик»,
«Я, ти, ми», «Вісті», в журналі «Вітчизна»...
Нині поетеса скерувала свої зусилля в інше русло — у дитячу
літературу. Питання рідної мови, святинь та ідеалів, такі актуальні сьогодні,
старшим людям освоювати важко, а ще важче — міняти їх. Тому працювати треба з
найменшими, вважає Тамара Опанасівна. Тож вона активно пише та співпрацює з
різними видавництвами. У її творчому доробку— понад ЗО збірок оригінальних
казок, віршів, небилиць, лічилок, смішинок, загадок. Найвідоміші її книги:
«Починаються дива», «Жмурки», «Пісенька про гнома», «Пісня джерельця»,
«Дощик-накрапайчик».
Тамара Опанасівна досить активно якийсь час співпрацювала з
популярним журналом «Пізнайко». Нещодавно «Веселка» перевидала її «Веселе місто
Алфавіт». У Тамари Коломієць, за книжками якої виросло не одне покоління, — уже
своя абеткова бібліотечка: вона має 6 абеток для 6 онуків.
Тамара Коломієць — щаслива мати і бабуся. Вона має
двох дочок (Оксану й Мар'яну) і шестеро онуків. Стежками матері пішла донька —
талановита поетеса Мар'яна Рочинь, а брат — Петро Коломієць — відомий сьогодні
письменник, журналіст, автор багатьох історико-пригодницьких повістей.
Немає коментарів:
Дописати коментар