Олекса Бобикевич - один з активних учасників українського культурного відродження на Стрийщині кінця 19 початку 20 століття. Постать цього краянина цікава і колоритна.Хоч прожив він лише 37 років, але зробив багато. Його життя - приклад вірного служіння народові, жертовної любові до нього.
Народився О.Бобикевич 5 березня 1865 року в Малих Дідушичах. Батько
його, Христофор, був парохом у Дідушичах, а мати померла коли Олексі минуло лише шість тижнів
життя.
Початкову освіту Олекса отримав приватно вдома. Далі хлопець навчався в Академічній гімназії у Львові. Відтак, на бажання батька, вступив до духовної семінарії, хоч, як зізнався своїй майбутній дружині, хотів на медицину чи, бодай, на філософію.
Ще в гімназії виявився літературний хист Олекси: він став членом літературного гуртка.Цей літературний гурток змінив політичні погляди Бобикевича. Під впливом творів українських письменників він став «загорілим народовцем». У семінарії О. Бобикевич зайняв чільне місце серед найуспішніших студентів. На 4- му курсі симпатики народовців вибрали його головою свого літературного гуртка.
Особливу роль в житті Олекси відіграла дружба з синами Осипа Нижанківського, пароха Великих Дідушич. З Остапом Нижанківським вони створили чимало музичних творів: Олекса писав слова, Остап - музику. Та найбільшою радістю молодому Бобикевичу було спілкування зі сестрою свого товариша Осипою Нижанківською. Олекса присвятив 14-літній доньці священника вірш «У гаю», який Остап поклав на музику. Бобикевич уже був семінаристом і очікував від Осипи рішення. Врешті дівчина погодилася вийти за нього.
Висвятившись, Олекса став сотрудником у Слободі Болехівській. Але спокійна праця на селі не припала Олексі до вподоби. І вже через рік в 1890 році подружжя оселились у Стрию. Тут отець Бобикевич був сотрудником у Іларіона Поповича, пароха церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці на Ланах ( передмісті Стрия).
Заручившись підтримкою мудрої та жертовної дружини, о. Олекса весь вільний час присвячував громадським справам, інколи хіба потішаючи себе і дружину музикою( Осипа грала на фортепіано) і співом. Молодий священник викладав українську та німецьку мови у Стрийській гімназії, часто відвідував читальні.
У 1892 році у Львові відкрили перше українське страхове товариство «Дністер». Згодом о.Олексій заснував філію цього товариства у Стрию, а його дружина допомагала стриянам оформляти документи на страхування своїх будівель. Того ж 1892 року Осипа Бобикевич була однією з організаторів « Товариства Руських Женщин» та перша його очолила( сьогодні цей рух відомий під назвою « Союз Українок»)
У 1895 році Олексу Бобикевича обрали радним міста Стрия. Коли відчули, що в місті вже закладені сильні підвалини для розвитку української громади, Бобикевич зібрав підписи під власним листом, в якому запрошував відомого львівського адвоката Євгена Олесницького відкрити тут свою канцелярію. Олесницький прийняв запрошення, і надалі вони з Олексою Бобикевичем працювали пліч-о-пліч над розвитком «Просвіти» й інших громадських організацій.
Євген Олесницький так писав у своїх спогадах: « Він був молодший від мене чотири до пʼять літ, дуже ідейний, чутка, поетична натура, син завзятого москвофіла, одначе гарячий і свідомий українець, до всякої народної роботи охочий і дуже придатний. З таким товаришем і робітником можна було піднятися і найтяжчого подвигу, і ми підіймалися і трудилися спільно і багато з цього труду лишилося в Стрию і в Стрийщині. Ціла низка читалень і крамниць у повіті, значний підєм свідомості в народі, організація Стрийщині в усіх напрямах - це висліди тої роботи. Спеціально присвячувався Бобикевич справам стрийського міщанства. Він був довголітнім головою « Міщанської Бесіди» зорганізував міщанство на Ланах, побудував там дім «Міщанської Читальні», заложив і вів «Міщанську Торгівлю». Він посвячував цій справі ввесь час, кожну вільну хвилину, та взагалі не бракувало його при ніякій праці.»
На 5- му році подружнього життя Бобикевичів спіткало велике горе: від дифтерії помер їхній середущий син, дворічний Наталь.
У 1894 році стрийська інтелігенція вирішила спорудити Народний дім. Будова тривала сім років. Олекса Бобикевич був залучений до будівельного комітету, хоч його сили вже почала підкошувати хвороба.
Він разом із дружиною належали до музичного товариства В. Нижанківського «Боян», яке жертвувало чималі кошти зі своїх виступів на народні потреби. Отець Бобикевич долучився до закладення ще одного товариства - «Каси задатковоі». Осипа Бобикевич називала цю кредитну спілку «народною твердинею, яка довгі літа рятувала людей». Сама ж родина Олекси Бобикевича жила скромно.
Мало досліджений літературний хист отця Бобикевича. У його спадку - вірші, пʼєси, оповідання. Проза стрийського священника мала чималий успіх. Найвідоміший твір отця - комедія «Настоящі». У ньому автор висміює зусилля москвофілів запровадити в Галичині російську літературну мову.
У момент найвищої душпастирської, політичної, просвітницької й економічної активності застала Олексу Бобикевича страшна недуга, яку не змогли встановити, а тим більше вилікувати ні галицькі, ні віденські доктори. Він почав поступово втрачати зір, а через деякий час цілком перестав бачити.
Отець залишив сотрудництво у церкві на Ланах. Його батько допоміг подружжю придбати хатину в Стрию. Ще рік судилося прожити отцю Бобикевичу у темряві, а 8 грудня 1902 року серце 37- річного сподвижника зупинилося. Його поховали в Стрию, громада звела памʼятник на могилі.
Олекса Бобикевич вчив людей, що без просвіти ні молитва, ні праця не піде на користь. Він щиро бажав народу добра, духовного прозріння. Тому постать нашого славного земляка варта того, щоб сьогодні, у ювілейний рік, більше згадати про нього.
.
